В Україні ніколи не бракувало талановитих боксерів. За час незалежності чемпіонами світу серед професіоналів ставали 12 наших співвітчизників. Двоє з них – володіють чемпіонськими поясами на даний момент. Sport Arena склала свій рейтинг кращих боксерів України незалежно від вагових категорій, в який знайшлося місце і одному бійцеві, поки ще не приміряв пояс чемпіона світу.
Володимир Кличко
Так, Володимир програв два останні поєдинки на професійному рингу. Так, його манеру ведення боїв називали невидовищною і занадто обережною (хоча, хіба максимальне використання своїх сильних якостей – ознака обережності?). Так, його звинувачували у відсутності сильної опозиції (але хіба в цьому є вина Кличка-молодшого, і зараз хтось може швидко пригадати, поєдинку з яким суперником уникав Володимир, або з ким він не бився з топових супертяжів свого часу).
Але всі ці звинувачення ніщо перед рекордами українця: загальна тривалість володіння чемпіонськими титулами/лінійне чемпіонство /титул за версією журналу The Ring (12 років – 4 382 дня), найбільша кількість опонентів, у яких чемпіони вигравали в титульних боях (23), найбільша кількість перемог в титульних боях (25), найбільша кількість перемог в об’єднавчих поєдинках (15), найбільша кількість захистів об’єднаних титулів (13).
Василь Ломаченко
Український феномен. Боксер, якого справедливо називають лідером світового рейтингу Р4Р на даний момент.
В активі Василя чемпіонські титули в трьох вагових категоріях і кілька неймовірних рекордів – українець завоював титул чемпіона світу у другій ваговій категорії за мінімальну кількість проведених поєдинків (у 7-му бою), а також виграв чемпіонський пояс в третій ваговій категорії за мінімальну кількість проведених поєдинків (в 12-му бою).
Олександр Усик
Тут все гранично просто: перший в історії України абсолютний чемпіон світу. Король крузервейту, в активі якого перемоги над чинними на той момент чемпіонами світу за чотирма основними версіями.
Цілком імовірно, що Усик в найближчому майбутньому потіснить з першого рядка нашого імпровізованого рейтиг Володимира Кличка. Правда, за умови, що виграє титул в суперважкій ваговій категорії, а якого кар’єра там буде такою ж приголомшливою як і дивізіоном нижче.
Віталій Кличко
Старший з братів не має настільки вражаючих досягнень як Володимир, однак і його результати справді достойні. Віталій – триразовий чемпіон світу, один з найстрашніших панчерів в історії суперважкого дивізіону, більше 90% своїх боїв виграв достроково.
Він жодного разу не опинявся навіть в нокдауні, програвши два бої з-за травм. І якби не травма, через яку Кличко-старший пропустив найкращі чотири роки своєї кар’єри, цілком ймовірно, він би перевершив результати свого брата.
Сергій Дзінзирук
Боксер, який через занадто щільну «опіку» своїх промоутерів, які ретельно оберігали свого чемпіона і не бажали влаштовувати йому титульні поєдинки, змушений був проводити захист проти не самих серйозних опонентів, втративши найкращі роки кар’єри.
Але факт залишається фактом: чемпіонський титул WBO Дзиня утримував шість років. Правда, і захистів було лише шість.
Андрій Котельник
А ось у партнера Дзині по Universum проблем з опозицією не було. Зате були з суддями. Котельника кілька разів буквально грабували, що, втім, не завадило Андрію виграти пояс, а також на рівних битися з топовими бійцями свого часу.
Олександр Гвоздик
Харків’янин оцінювався якщо не на рівні Ломаченко і Усика, то поруч з ними. В принципі, Олександр підтверджував видані аванси, відібравши чемпіонський титул у канадця Адоніса Стівенсона у видовищному поєдинку і на території суперника.
Трохи зіпсувала враження від кар’єри українця дострокова поразки в об’єднавчому поєдинку від Артура Бетербієва, але у Гвоздика є час і потенціал, щоб довести якщо не випадковість програшу, то, принаймні, вміння робити висновки з невдач.
Сергій Дерев’янченко
Один з найбільш видовищних українських боксерів титул не вигравав, хоча двічі виходив на чемпіонський поєдинок. Обидва рази – проти по-справжньому зіркових бійців: Даніеля Джейкобса і Геннадія Головкіна. Обидва рази програв досить спірно і близьким рішенням. До слова, це тільки дві поразки в послужному списку українця.
Зав’язувати з боксом Сергій не має наміру, його навички і можливості все знають, так що не виключено, що скоро уродженець Миколаєва отримає ще один шанс, а в разі перемоги – підніметься в нашому рейтингу вище.
Віктор Постол
Спокійний і розважливий, прекрасно навчений Постол здивував боксерський світ двічі. Спочатку – нокаутувавши міцного Сейджука Айдина, а потім достроково перемігши аргентинця Лукаса Маттіссе і відібравши у нього чемпіонський титул WBC. Досить гідно Постол виглядав і в поєдинку проти Теренса Кроуфорда. Ну а бій з Джошем Тейлором був насправді досить рівним, а суддівські записки, згідно з якими шотландець виграв з розгромним рахунком, не відображують те, що відбувалося в рингу.
У Постола є черговий шанс повернути собі вже не один, а відразу два чемпіонські пояси: багатостраждальний бій з Хосе Раміресом, який уже тричі переносили через пандемію коронавируса, сподіваємося, все ж відбудеться.
В’ячеслав Сенченко і Артем Далакян
Вигравший титул WBA у свого нинішнього колеги-тренера по одному з боксерських клубів Києва, Сенченко утримував пояс на протязі чотирьох років (правда, і захистів за цей час було всього чотири і всі – в Донецьку), поки не програв Полу Маліньяджі. Далі була поразка і від Келла Брука, але свій потенціал і можливості Сенченко ще раз продемонстрував в бою проти Ріккі Хаттона, нокаутувавши зоряного британця в Манчестері і завершивши кар’єру останнього.
Що стосується Артема Далакян, то один з найбільш «молодих», з огляду на час завоювання титулу, український чемпіон світу через рік-два буде в нашому рейтингу вище. Артем тільки два роки володіє поясом WBA, завоювавши його в поєдинку з Брайаном Вілорією, і з тих пір провів чотири захисту. Так, всі в Києві, можливо, проти не самих відомих українській публіці боксерів, але це, швидше за «вина» дивізіону в якому виступає Далакян. На жаль, найлегша вага фанатам не дуже цікавий. Можливо, дарма.