Колишній капітан збірної України з боксу та семиразова чемпіонка України Іванна Крупеня, як ми вже повідомляли, повертається в бокс. Спортсменка з Рівного, яка останній час працює в Патрульній поліції, візьме участь у чемпіонаті світу серед поліцейських та пожежників.
Турнір відбудеться 22 по 31 липня в голландському Роттердамі і про участь в ньому, а також про війну та український спортивний фронт Іванна і розповіла в інтерв’ю XSPORT.ua.
Іванна, розкажіть як виник варіант виступати на чемпіонаті світу серед поліцейських та пожежників у Нідерландах?
Мені зателефонували з Федерації боксу України, розповіли про ці змагання, та запитали, чи я б не хотіла взяти в них участь. Коли мені розповіли про цей турнір, я спочатку не могла повірити своїм очам, а потім підняла голову вгору і запитала у Господа: «Ти серйозно?» Я зрозуміла, що не можу відмовитись від такого шансу.
Проте мені потрібно було з’їздити до мого лікаря в Івано-Франківськ. Я туди поїхала, зробила МРТ та прийняла рішення, що можу ризикнути. Так все і відбулось.
Як оціните свою форму зараз? Ви тренувались регулярно чи зараз потрібно входити в режим?
Якщо чесно, зараз в мене не найкраща форма. Але і не найгірша (за 18 років в спорті було різне). Як кажуть, «коня готують до дня бою, перемогу дає Бог». Зараз я включилась в тренувальний режим і буду максимально робити від себе все аби якісно провести підготовку. Хоча, насправді, півтора місяці табору напередодні такого турніру це дуже мало.
Проте я вірю в себе, віддам всю себе на тренуваннях, та буду намагатись вижати максимум на цих змаганнях.
Ви останній час взагалі сумували за боксом?
Звісно я сумувала за боксом, не можливо не сумувати за тим, чим ти займалась більшу частину життя. Бокс це велика частина мого життя, я постійно була в режимі, в мене вже була випрацювана звичка тренуватись. Після завершення кар’єри я навіть з психологом працювала аби адаптуватись до звичайного життя без кар’єри.
Добре, що в мене з’явилось нове заняття – робота в Патрульній поліції. Це нові знання, я там багато працювала зі зброєю, наприклад, а це те, що мені було цікаво. Загалом, я намагалась перемкнутись на щось інше аби процес завершення зі спортом пройшов якомога легше.
Навички боксу в поліції хоч раз знадобились?
Цікаве запитання (сміється). Насправді, ці навички знадобились лише для того аби передати свій досвід колегам, адже я є також тренером-інструктором в поліції – треную своїх колег-хлопців. Тому, слава Богу, тільки так.
Як, до речі, ваші колеги поставились до того, що ви будете виступати на турнірі?
Чесно, вони дуже позитивно поставились до мого рішення. Вони мені допомагають, тренуються зі мною. Також вони мені приносять подаруночки, десь допомагають відпочити, розвіятись. Коли важко, коли бачать сумніви в моїх очах, а вони в кожного бувають, це нормально, то колеги відразу ж забирають мене з тих думок, і дають мені віру та підтримку.
Що для вас значить в час війни представити Україну на чемпіонаті світу серед поліцейських?
Для мене дуже відповідально в такий час представляти свою країну на чемпіонаті світу. Я вважаю, що інформаційна війна є дуже важливою в цій війні. Ми кожного дня маємо нагадувати, що війна триває і що це вже проблема всього світу, не тільки України, що нам потрібна допомога.
Цей виступ для мене велика честь і відповідальність. Я вірю, що і я внесу свою долю в допомогу Україні на міжнародній арені. Я вірю, що Господь нічого просто так не дає, що ми є його інструменти, і ця перемога в війні буде спільна. Кожен по-своєму має робити по-максимуму.
Ви, як спортсмен, відчуваєте ту роботу, яку українські спортсменм роблять на своєму фронті, здобуваючи медалі в такий важкий для країни час?
Історія спорту це про взаємоповагу, справедливість, визнання найкращого. Віталій Кличко, Андрій Шевченко, Яна Клочкова, Олександр Усик, Василь Ломаченко, Жан Беленюк, Ольга Харлан – всі ті люди, які прославляють Україну, і завдяки ним про нас знає увесь світ. Я захоплююсь кожним спортсменом, який не покинув тренування, який в такий стресовій ситуації тренується і прославляє Україну.
У них своя робота і вони її роблять на відмінно. Нехай Господь їм далі допомагає, я їх просто ціную і дуже поважаю.