Спорт 24 розповідає, як склалося життя єдиного українського чемпіона НБА Станіслава Медведенка.
Тридцятого грудня 2000 року у матчі проти Фінікс Санс Станіслав Медведенко у складі Лос-Анджелес Лейкерс дебютував у найсильнішій баскетбольній лізі світу. Тоді він став другим в історії клубу європейцем після серба Владе Діваца.
З “озерними” він завоював два чемпіонські титули НБА (2001 і 2002 роки). А найуспішнішим для Медведенка став період 2003-04, коли він майже на кожен матч виходив у стартовому складі.
Але через міжхребцеву грижу Медведенко пропустив майже весь наступний сезон, і у 2006-му Лейкерс відмовилися від його послуг. Після цього Станіслав перебрався в Атланту, де провів одну кампанію і завершив кар’єру. Йому було лише 28 років. Згодом пояснював, що причиною стали постійні травми. Найбільше дошкуляли спина і коліно. Настільки сильно, що під час тренувань чи ігор доводилось вживати знеболювальні. А наступного дня не міг піднятися з ліжка.
Баскетболіст згадував, що корінь проблеми сягав дитинства. У холодних залах, де доводилося робити перші кроки у спорт. Станіслав пояснював: у таких умовах доводилося одягати на себе купу речей, як капуста. Через це пітнів, потім охолоджувався – страждали суглоби. Відповідно, кар’єра гравця видалася короткою.
Після Атланти міг переходити в чемпіонат Іспанії. На столі лежав контракт на 250 тисяч. Але не захотів. Відмовився, щоб не знущатися зі свого організму.
Згодом Медведенко згадував, що десь 4 роки йому знадобилося на те, щоб зрозуміти, чим хоче займатися далі. Втім, вибір полегшив той факт, що ще у 2004-му він заснував баскетбольну академію “Ведмеді”. Тепер міг активніше зануритися в її діяльність.
Після початку повномасштабного вторгнення Медведенко почав волонтерити. Зокрема, розвозив їжу в деокуповані населені пункти Київщини і Чернігівщини.
“Я ніколи не сприймав фрази “Спорт поза політикою. Спорт це і є політика. Для цивілізованої держави – це інструмент досягнення політичних цілей”.
З перших днів розповідав про війну в Україні із закордонними друзями, комунікував з Лейкерс, став співзасновником благодійного фонду “Сягай небес”.
Як виявилося, благодійністю Медведенко активно займався ще під час виступів у НБА.
“Коли виступав за Лейкерс, то сплачував 45-50 відсотків податків. Але американське законодавство дозволяє 30% податків спрямовувати на благодійність. До того ж самостійно визначати напрямок. Тож Медведенко заснував два благодійні фонди: у США та на Батьківщині”.
”Саме тоді з‘явилась перша в Україні приватна академія баскетболу “Ведмеді”. З американського фонду переказував кошти на український, який реалізовував проекти в нашій країні. Діти займались безплатно, отримали форму, взуття, їздили в табори та відрядження на виїзні матчі дитячої Євроліги, ми проводили ремонти залів та закуповували інвентар. Пам’ятаю, що один сезон участі однієї дитячої команди в Євролізі коштував від 10 тисяч доларів”, – згадував згодом Станіслав.
Баскетболіст стверджує, що за 5 років перерахував близько мільйона доларів на розвиток дитячого баскетболу. За цим же принципом свої благодійні фонди, до слова, створювали Шакіл О’Ніл, Кобі Браянт, Леброн Джеймс.
Та найбільше Україну зворушив вчинок Медведенка у 2022-му. Баскетболіст продав два чемпіонські персні, які завоював з Лейкерс. У сумі виручив за них 250 тисяч доларів, які спрямував на відновлення знищеної російськими окупантами спортивної інфраструктури.
“Зараз для мене важливіша перемога України і те, щоб діти асоціювали своє майбутнє з Україною”, – сказав тоді Станіслав.
В Америці цей благородний жест помітили. І НБА спеціально для Медведенка виготовила два нові символічні персні. Їх колишньому важкому форварду “озерних” презентували на зустрічі з фанатами. Зал у Лос-Анджелесі аплодував українцеві стоячи.
Наприкінці січня 2024-го біля СК “Локомотив” в Києві, де, зокрема, тренувалися юні “Ведмеді”, впала російська ракета С-300. Один із залів виявився непридатним для подальших занять. Коли у 2-разового чемпіона НБА запитали, що він хотів сказати МОКу, який толерує повернення російських і білоруських спортсменів, він видав базу.
“А що до них звертатися, вони упороті чуваки. Як можна допускати спортсменів російських, коли вони підтримують такі обстріли? Це вже на систематичній основі, і росіянці просто мовчки собі сидять.
Це той випадок, коли ти хоч можеш сказати, тявкнути пару слів, що ми солідарні з українськими спортсменами, що не треба бомбити Україну. А якщо сидять тихенько – значить підтримують”, – сказав Медведенко.
Не бракує на спортивній пенсії Медведенка і конфліктів. У 2019-му його виключили зі складу виконкому Федерації баскетболу України, яку тоді і зараз очолює Михайло Бродський.
“Підставою для винесення питання на голосування стали висловлювання Станіслава Медведенка на адресу ФБУ в пресі та соціальних мережах, які підривають авторитет та імідж Федерації баскетболу України, є неетичними і такими, що порушують статут ФБУ”, – йшлося у прес-релізі.
У Медведенка своя версія: “Усе дуже просто: я єдина людина з числа членів виконкому, котра взагалі щось говорила і мала свою точку зору. Михайла Бродського це дуже сильно дратувало. Він вибудував вертикаль, яка підкоряється лише йому. У підсумку вийшло, що двоє членів виконкому не бажали за це голосувати, бо вважали претензії до мене маячнею. Інших Бродський або залякав, або щось пообіцяв. Залякав звільненнями, звісно, а обіцянки стосувалися якихось приватних преференцій”, – заявив 2-разовий чемпіон НБА.
Фото Imago
Медійне протистояння між Медведенком і Бродським триває й досі. Нещодавно екс-баскетболіст дав інтерв’ю для YouTube-каналу Гейм Севен, де вчергове розкритикував діяльність ФБУ. Федерація одразу ж відповіла на офіційному сайті. Улюблений аргумент – невелика кількість матчів, які Медведенко відіграв у складі збірної України.
“За національну команду Медведенко провів лише 13 матчів (!), часто відмовляючись допомогти Україні навіть коли перебував у Києві (у період міжсезоння НБА). Ми абсолютно не здивовані, що на запитання під час вищезазначеного інтерв’ю “Що б ви обрали: чемпіонство НБА чи перемогу в Олімпіаді?” Медведенко обирає перше”.
А екс-тренер збірної Володимир Рижов пригадав ще й такий випадок: “Ми летіли на важливий матч кваліфікації чемпіонату Європи у Македонію, а Медведенко просто взяв і не прийшов в аеропорт. Почали шукати Славу, виявляється у нього температура і він прийняв рішення не летіти з командою. Я йому кажу: “Що за температура? Ми тебе по дорозі вилікуємо, це питання двох пігулок”…
До слова, також від Бродського дісталося Олексієві Леню та Святославу Михайлюку, які торік не приїхали у збірну, щоб допомогти Україні у прекваліфікації до Олімпіади-2024. При цьому, вкотре вколовши Медведенка. Натомість Станіслав порадив своєму візаві дивитися на крок вперед та зберігати нормальні особисті стосунки з гравцями.
