У 22-гу річницю з дня смерті Валерія Лобановського його згадують як легендарного тренера, який віддавався футболу сповна. Та всі досягнення й невдачі Метр розділяв зі своєю єдиною коханою, Адою. Спорт 24 дослідив історію кохання подружжя Лобановських.
Джерело – https://sport24.ua
Валерій Васильович вважається одним із найвпливовіших і найтитулованіших наставників у світі, що має безліч нагород, кілька орденів і звань. Саме Динамо Лобановського розносило угорський Ференцварош (3:0) та Атлетіко Мадрид (3:0) у фіналах Кубка володарів кубків УЄФА.
Легенда обожнював футбол і свою роботу, тому був готовий говорити про неї годинами. А ось тема сім’ї завжди була для нього забороненою. Навіть найвідданіші фанати мало що знали про особисте життя “Айсберга”.
Та, кого Валерій Васильович так старанно ховав від преси, – Аделаїда Лобановська. Жінка присвятила спортсмену все своє життя та завжди залишалася опорою, “тиловичкою”, як її характеризували друзі. А розпочалося все ще з юних років.
Хлопчина навчається в одній зі шкіл Києва, яку через багато років назвуть його іменем. Юнак починає цікавитися футболом, його помічає дитячий тренер Микола Чайка. Рудоволосий відмінник дефіцитом жіночої уваги не страждав, але догодити йому – не так вже й просто.
Він частенько відвідує дім свого однокласника Валентина. Згодом на весіллі цього ж друга він познайомиться з його двоюрідною сестрою, Аделаїдою Омеляненко. На танці красуня не залишилися, адже була ще школяркою – мама відвела Аду додому.
Одного разу Валерій і Валентин придумали хитромудрий план, аби амбіційний футболіст провів дівчину додому. Час був пізній. Майбутнє подружжя дійшло до автовокзалу, а потім зайшло до якоїсь крамнички. Валерій купив великий пакет шоколадних цукерок й вони сіли у тролейбусі на заднє сидіння. Це вперше Валерій провів Аду додому.
Уже ставши відомим футболістом, Лобановський нарешті зважиться попросити руки Ади. Дівчина погодилася та стала надійною опорою для спортсмена на все життя. До народження їхньої єдиної дитини, донечки Світлани, Аделаїда Лобановська встигла вивчитися на юриста. Втім, за професією працювала недовго – жінка присвятила всю себе сім’ї, оточуючи свого “Валерочку” всебічною турботою.
“Лобан” дуже скептично ставився до преси. Якщо й наважувався на розмову, то витягнути якісь подробиці з особистого життя коуча було надскладно. Втім, ті, хто особисто знав подружжя Лобановських, захоплювалися їхніми стосунками.
“Коли дружини футболістів побачили його стосунки із Адою, всі ахнули. Аделаїда Панкратіївна також була прикладом для дружин. Прилітала вранці з Києва, щоб чоловікові наварити їсти. Погодує його і назад летить. До речі, Лобановський тоді дуже подобався жінкам – багато хто на нього задивлявся. Але сім’я для Валерія Васильовича – це святе”, – зізнавався у розмові з Футбол 24 Леонід Колтун, якого Лобановський запросив у Дніпро в 1970 році.
Справа Лобановського виявилася близькою серцю Аделаїди Панкратіївни. Вона частенько їздила з ним у відрядження, ходила на матчі за його участю, а потім й на поєдинки його команд. Кохана Лобановського хвилювалася через невдачі й неймовірно пишалася успіхами, особливо пригадувала знаменитий гол з кутового.
За 11 років кар’єри футболіста Лобановський пограв за Динамо, Чорноморець та Шахтар, а вже у 29 років розпочав тренерську кар’єру. “Лобан” встиг потренувати Дніпро, київське Динамо, збірні СРСР, ОАЕ, Кувейту й України. Водночас його дружина стійко переживала всі негаразди, пов’язані з професією чоловіка.
Після того, як у Валерія Васильовича почалися проблеми зі серцем, Аделаїда супроводжувала його під час усіх поїздок. Її тітка Марія Устименко в розмові з Сусіди.City пригадувала, якими дивовижними були стосунки в Лобановських.
“Берегла його, ой як берегла! Це тільки таке в кіно буває, а в них – у житті. Після його інфарктів ходила по церквах, молилася і в Жуклі. Просила Валерія, щоб менше переживав, не брав усе до серця. Коли не приїду в Київ, тренера немає. Якось захворів мій зять, довелося до столиці везти. Довго я тоді в Лобановських жила. Не ходив Валерій, а бігав. Коридором ніколи не пройде спокійно. Бувало, що ніколи й додому забігти перед якоюсь дорогою – присилав шофера: “Костюм давайте й черевики”.
Ада ніколи не сварилася, швиденько речі збирала. Він був принциповим, ніколи своїх рішень не змінював. Футболісти його поважали”, – розповідала жінка.
7 травня 2002 року під час календарної гри чемпіонату з Металургом у Запоріжжі Валерію Лобановському стало погано. Його прооперували з діагнозом “інсульт”. Не приходячи до пам’яті, 13 травня 2002 року легенда пішов у небуття. Йожеф Сабо, який останнім спілкувався з Валерієм Васильовичем, пригадує, що навіть тоді думками “Айсберга” володіла його Ада.
“Я зайшов до нього у швидку. Він лежав, а я сів поряд. Я – останній, з ким він розмовляв. Він попросив зателефонувати Аді – дружині.
Я беру телефон, набираю. Даю йому слухавку, а він каже: “Адочка, не переживай, все нормально, зараз мені зроблять укол. Літак чекає, я прилечу сьогодні”. Приїхали у лікарню – і все. Більше він не розмовляв“, – згадував тренер у розмові зі Sportarena.
Аделаїда Панкратіївна пережила його аж на 18 років і померла 5 листопада 2020-го. Жінка зберігала пам’ять про коханого чоловіка, так і не відкривши душу журналістам. Їхнє кохання було лише для них двох.
“Ми сиділи з Адою Лобановською біля могили найдорожчої для неї людини. Тихо розмовляли, пригадуючи якісь епізоди з життя. І я раптом, напевно, навіть неочікувано для себе, запитав: “Цікаво, за життя ви розуміли, хто поруч з вами?”
Приваблива, дуже освічена жінка, юрист, розумниця, котра знала, як на мене, справжню ціну людям, довго не думала, відповіла відразу: “Не до кінця”, – цей епізод описав знаменитий спортивний журналіст Деві Аркадьєв у своїй книзі “Ера Лобановського”.
Водночас Аделаїда Лобановська стала невіддільною частиною динамівської сім’ї, переживала з командою перемоги і поразки. Аделаїда Панкратіївна була душевною і щирою людиною, надійним тилом для великого тренера і його вірною помічницею.
“Усім, хто знав цю чудову жінку, буде не вистачати її доброти і життєвого оптимізму”, – висловлював співчуття президент Динамо Ігор Суркіс. Хоч про кохання Лобановських ми знаємо дуже мало, ті фрагменти, які доступні – викликають безмежні захоплення та повагу.
