Чемпіонки світу й призерки Олімпійських ігор-2020 із синхронного плавання Марина та Владислава Алексіїви стали героїнями документального фільму від французького режисера популярного Canal+. Щоб показати світові, в яких умовах доводиться жити і тренуватися українським спортсменам, знімальна група їздила навіть в село Липці, неподалік від кордону з РФ, і навіть потрапляла під обстріл.
Вихід фільму заплановано на початок липня у Франції – якраз напередодні Ігр-2024 у Парижі. Але синхроністки також хочуть зробити прем’єру ще і в Україні.
“Перед Олімпіадою це було б дуже круто. Попередньо фільм називається “Київські сирени”. Але точно ще не знаємо, бо вони зараз якраз готують обкладинку. Сирени – це у перекладі з французької – русалки. А київські, мабуть, тому, що більшу частину зйомок ми тренувалися в Києві”, – пояснили сестри.
А ідея фільму народилась у його автора зовсім випадково, коли він сидів у черзі до лікаря.
“Це трошки смішна історія. Режисер, який нас знайшов, працює на телебаченні – Canal+. Це дуже відомий канал. Він просто сидів у стоматолога і побачив наше інтерв’ю у французькій газеті. Сидів, читав і вирішив, що хоче зняти про нас фільм. Він одразу знайшов нас в Instagram і написав. Ось так усе й почалося”, – розповіли Алексіїви.
“Вони десь три-чотири рази були у Харкові й разів зо два – у Києві. Їздили на всі змагання, на яких ми були. Подорожували разом із нами та знімали все”, – додали дівчата.
І треба віддати належне французькому режисеру і його колегам, які не злякалися знімати у Харкові, який намагаються знищити окупанти. І навіть їздили у селище біля кордону з РФ, щоб відзняти руїни будинків, які залишила після себе росіяни.
“В Харкові їм насправді дуже сподобалось. Хоча ми їздили з ними у Липці, це десь за 10 кілометрів від кордону з Росією. Вони там дуже багато відзняли матеріалу, зокрема зруйновані домівки. Також ми возили їх на Салтівку. Вони навіть потрапили під обстріли, застали відключення світла й атаку “шахедів”. Тобто побачили все, що є насправді”, – відмітили чемпіонки.
“І після цього знімальна група була дуже вражена, що ми тут живемо, що любимо своє місто, і всі харків’яни від нього в захваті. Також були вражені тим, що ми кажемо, що це нормально, а вони нам такі: “Дівчатка, ви розумієте, що це не так?”. І щоразу, коли лунали вибухи, а ми казали їм, що все нормально, вони нам відповідали: “Ви маєте розуміти, що і для європейців, і для всіх цивілізованих країн це не нормально”, – згадали спортсменки.
За словами Марини та Владислави, цей фільм робився більше для західної аудиторії, щоб люди могли зрозуміти, як насправді живуть спортсмени в Україні під час війни: “В яких умовах ми тренуємося, як інколи не спимо ночами. І у фільмі вони намагалися розкрити це все”.
