Перші Паралімпійські ігри відбулися у 1960 році в Римі. Участь взяли 400 спортсменів із 23 країн. Відтоді Паралімпійські ігри проводяться кожні чотири роки, одразу після Олімпійських ігор в тому ж місті.
Що цікаво, такий турнір виник у післявоєнний час. У 1948 році доктор Людвіг Гуттманн, нейрохірург німецького походження, який шукав притулку у Великій Британії, організував перші “Сток Мандевільські ігри” для ветеранів Другої світової війни з травмами спинного мозку. Ці ігри відбулися в лікарні Сток-Мандевіль та поклали початок спортивним змаганням для людей з обмеженими можливостями.
Якщо раніше у суспільстві думали, що інвалідність — це вирок і люди з обмеженими можливостями не зможуть прожити “нормальне” життя, ба більше, займатися спортом, то зараз вони б зрозуміли, як сильно помилялися.
На щастя, все почало змінюватися, оскільки заохочувалась соціальна перспектива інвалідності. Все більше і більше людей займаються спортом і беруть участь у різних турнірах, зокрема, у Паралімпійських іграх.
Особи з інвалідністю не лише демонструють, як, попри біль, можна показувати найкращі результати, а й надихають інших.
Декілька яскравих прикладів наводимо нижче.
1. Метт Скотт (39 років) – баскетбол на візках
З дитинства єдиним бажанням Метта Скотта було стати баскетболістом і вигравати трофеї. Діагноз розщеплення хребта при народженні не завадив йому досягти мети.
Вперше він приєднався до команди з баскетболу на візках у віці 14 років. У 2004-му Метт став гравцем національної чоловічої збірної США з баскетболу на візках, а через три роки разом зі своєю командою виграв золоту медаль на Парапанамериканських іграх у Бразилії.
Скотт чотириразовий паралімпієць і дворазовий призер. Він виграв золоту медаль на Паралімпійських іграх в Ріо у 2016-му та бронзу на Паралімпійських іграх в Лондоні у 2012 році. У 2021-му він також виступав у Токіо та допоміг повторно здобути золоту медаль для Сполучених Штатів.
Скотт є одним із найбільш затребуваних баскетболістів на візках для відомих брендів. Він був першим американським паралімпійцем, який знявся в рекламі Nike, Inc., “Без виправдань”.
2. Джессіка Лонг (32 роки) – плавання
Коли Джессіці було 13 місяців, її всиновила американська сім’я, сама вона з’явилася на світ у Сибірі. Оскільки вона народилася з фібулярною гемімелією, їй ампутували гомілки у 18 місяців, тому довелося вчитися ходити з протезами. На щастя, все це не завадило їй встановити світові рекорди та завоювати золоті медалі.
Своїм найбільшим досягненням вона вважає здобуття трьох золотих медалей у плаванні на Паралімпійських іграх 2004 року в Греції, у віці лише 12 років.
Через два роки вона встановила 18 світових рекордів і була названа плавцем року з обмеженими можливостями журналом Swimming World Magazine та паралімпійцем року.
Її наполеглива праця та дисципліна зробили її другою за кількістю нагород паралімпійкою в історії США. Загалом у неї 12 золотих, 3 срібні та одна бронзова медаль Паралімпійських ігор.
3. Раян Бойл (30 років) – паравелоспорт
Раян — ще один приклад, який доводить, що, якщо ви достатньо наполегливо працюєте, ви можете досягти чого завгодно. У віці дев’яти років його збив і затягнув пікап, коли він їхав на велосипеді. Він пережив травматичну операцію головного мозку, частину якого він втратив, через що йому довелося вчитися всьому – від ходьби, розмови, дихання до їзди на велосипеді.
На щастя, ця ситуація не завадила йому виграти срібну олімпійську медаль на Паралімпіаді 2016 року в Ріо.
Окрім того, що він написав книгу “Коли згасне світло: хлопчик отримав другий шанс”, він також є дворазовим чемпіоном світу.
4. Мелісса Стоквелл (44 роки) – паратриатлон
Колишня офіцерка армії США була першою жінкою-американською солдаткою, яка втратила ногу під час війни в Іраку у 2004 році. Через 4 роки вона кваліфікувалася на Паралімпіаду в Пекіні, де змагалася у плаванні. У Ріо вона стала бронзовою призеркою.
Після цього перейшла до триатлону та представляла США на чемпіонаті світу з паратриатлону ITU 2010 у Будапешті, де здобула свій перший титул та повторила успіх протягом наступних двох років.
5. МакКенна Дал (28 років) – стрільба
Народившись з аміоплазією артрогрипозу, лікарі сказали її батькам, що вона ніколи не буде ходити чи говорити. Попри те, що спочатку вона була баскетболісткою на візку, вирішила продовжити займатися стрільбою, в яку закохалася у віці 6 років.
Її відданість цьому виду спорту та собі зробили її першою жінкою з США, яка виграла медаль у цьому виді спорту на Паралімпійських іграх у Ріо в 2016 році.
