У мережі розповіли історію успіху легендарного українського боксера, який не просто став чемпіоном в “вазі півня”, яка вважається доволі страждальною – від 52 кг до 53,5 кг, але і три роки успішно утримував чемпіонський титул. Так мова йде про Володимира Сидоренка, пише Isport.
З’явився на світ спортсмен 23 вересня 1976 року в місті Енергодар Запорізької області. Народився він майже одночасно з братом-близнюком Валерієм, з яким вони довгий час йшли зі спортивного шляху разом. Свого часу вони займалися самбо, адже їхній батько Петро Сидоренко цим видом бойових мистецтв.
Вже пізніше вони потрапили в бокс до Володимира Манзула, тренера, який проводив тренування в ігровій формі, а до спарингів підпускав тільки коли бачив, що його учень готовий, тому брати Сидоренко займалися боксом із задоволенням.
На юнацькому рівні Володимир особливих успіхів не досяг, але все змінилося, коли його з братом в 1994 році призвали в армію і вони потрапили до Києва до армійського тренера Володимира Золотарьова, під керівництвом якого на той момент вже займалися брати Клички.
Вже у 1995 році Володимир Сидоренко відправився на чемпіонат світу серед військовослужбовців в категорії до 51 кг і виграв його. Надалі він поїде ще на два чемпіонати світу серед військовослужбовців і зі всіх привезе перемогу – в 1997 і 1999 році.
Вже пізніше Володимир потрапив на Олімпійські ігри в Сіднеї в 2000 році, де завоював бронзову медаль. Одного за іншим він прибрав зі свого шляху мексиканця Даніеля Понсе де Леона, аргентинця Омара Нарваеса і поляка Анджея житнього і лише в півфіналі він програв тайці Віжану Понліду, який згодом стане олімпійським чемпіоном.
Після Олімпійських ігор боксери часто відразу йдуть в професіонали, але Сидоренко не став поспішати різкими змінами, тим більше, що брат Валерій в силу різних причин кинув бокс і зайнявся бізнесом, а сам Володимир одружився і переїхав до дружини в Севастополь, де в результаті прожив 10 років.
У 2001 році перед відходом в професіонали Володимир Сидоренко відправився на чемпіонат світу в Північну Ірландію, де завоював срібло. На шляху до фіналу він тоді виграв чотири поєдинки, в тому числі у фаворитів Майкро Ромеро з Куби і Георгія Балакшина з Росії. У фіналі українець влаштував “рубку” з французом Жеромом Тома, але програв тому 29:38.
Промоутери звернули увагу на Сидоренко ще після Олімпійських ігор, а успіх на чемпіонаті світу тільки посилив імідж боксера. Так, він підписав контракт з німецьким клубом Universum Box-Promotion, де на той час перебували брати Клички і Андрій Котельник, у якого Сидоренко і став жити в Гамбурзі.
У своєму дебютному поєдинку Володимир отримав в суперники достатнього досвідченого на той момент словака Володимира Вархегая, що мав в активі 53 бої (10-41-2), але все ж переміг Вархегая за очками.
Далі пішло звичне набивання рекорду з плавним переходом від чотирираундових боїв до більш тривалим. Він ще в любителях діяв в жорсткій, силовій манері, тому перехід в професіонали дався Сидоренко відносно легко.
В цілому Володимира досить грамотно і швидко підвели до титульного бою. До початку 2004 року його рекорд складався з 13 перемог (6 нокаутом) і 0 поразок. Того року українець провів три поєдинки, спершу завоювавши свій перший титул в профібоксі – чемпіона Європи за версією EBA, – вигравши за очками у 12-раундовому бою у нікарагуанця майсес Кастро.
Далі була перемога рішенням суддів над майбутнім чемпіоном світу ганцем Джозефом Агбеко, а в жовтні знову за очками він виграв у венесуельця Лео Гамеса, завоювавши право битиметься за титул WBA.
Таким чином, Володимир Сидоренко став першим після братів Кличків українським чемпіоном світу. Для цього йому знадобилося всього 16 поєдинків.
Чемпіоном Сидоренко був досить активним, проводячи по два поєдинки на рік, але при цьому промоутери дуже обережно вели кар’єру українця, ретельно підбираючи суперників.
Пізніше німецький етап кар’єри Сидоренко закінчився – з Universum Box-Promotion контракт, який сторони вирішили не продовжувати.
Володимир відправився в США, куди на розгляд контракту запросив Дон Кінг. Пробув в Америці Сидоренко рік, об’їздив всю Каліфорнію, тренувався по різних залах, вивчав американський бокс зсередини, але не склалося.
У 2012-му Володимир Содоренко переїхав до Києва і став віце-президентом, генеральним секретарем Київської федерації боксу, займаючись вже розвитком боксу і мріючи колись відкрити свій зал боксу.